Він, однак, не завжди належав до числа віруючих. Більшу частину свого життя вчений не надто цікавився релігією. Все змінив надзвичайний, драматичний містичний досвід, який поклав початок його наверненню…
Блез Паскаль народився у Франції 1623 року. Він був другою дитиною у сім’ї, мав двох сестер, старшу та молодшу від себе. Паскаль втратив матір, коли йому було лише три роки. Кілька років по тому батько перебрався до Парижа разом із дітьми. Непересічний інтелект хлопця швидко помітили; батько вирішив, що він навчатиметься індивідуально вдома. У віці 16 років Блез Паскаль уже робив свої перші математичні відкриття та брав активну участь у наукових диспутах на рівних із фаховими вченими. У дев’ятнадцять Паскаль винайшов свій власний механічний калькулятор, 50 екземплярів якого він продав багатим родинам Європи. Період від 20 до 30 років був для вченого дуже продуктивним: він активно досліджував математичну імовірність та зробив важливі відкриття у вивченні фізичних властивостей рідини і тиску.
У 1646 році батько вченого зламав стегно. Протягом кількох місяців його лікували двоє лікарів, які були ревними католиками. Завдяки приязні та розмовам із цими людьми Паскаль уперше в житті почав серйозно думати про релігію. Чимало біографів вченого називають цей момент його «першим наверненням»; щоправда воно мало радше інтелектуальний характер та було недовготривалим. Батько Блеза Паскаля помирає 1651 р., і вчений забуває про релігію. У його житті розпочинається так званий «світський період». Незабаром після смерті батька молодша сестра вченого вирішує вступити до монастиря; вона забирає з собою також третю частину батькового спадку, що їй належав. Його старша сестра також використала свою частину спадку як посаг. Отож 30‑річний науковець залишився із третиною майна, тоді як обидві його сестри покинули батьківський дім й жили своїм життям. Іншими словами — він був бідний та самотній. Саме тоді Господь дивним чином втрутився у його життя.
Увечері 23 листопада 1654 р. Паскаль був сам удома. Сонце зайшло, і все огорнула темрява. Він готувався до сну, аж раптом — десь о 22:30 — трапилося щось надприродне. До кінця невідомо, що побачив учений, однак вражаючий містичний досвід тривав дві години. Тієї ночі Блез Паскаль записав ось ці слова:
1654. Рік благодаті
Понеділок, 23 листопада, свято св. Клемента, папи і мученика, та інших, кого згадує сьогодні мартирологія. Вігілія свята св. муч. Хризогона та інших [мучеників]. Від пів на одинадцяту до пів на першу ночі.
Вогонь.
БОГ Авраама, БОГ Ісаака, БОГ Якова,
а не філософів та вчених…
Впевненість. Впевненість. Відчуття. Радість. Мир.
БОГ Ісуса Христа.
Мій Бог і Твій Бог.
Твій Бог буде моїм Богом.
Забути про світ, та про все у ньому — крім БОГА.
Його можна знайти, слідуючи порадам Євангелія.
Велич людської душі.
Справедливий Батьку, світ Тебе не пізнав, але я пізнав Тебе.
Радість, радість, радість, сльози радості.
Я відійшов від Нього.
Вони покинули Мене — джерело живої води.
Мій Боже, Ти мене залишиш?
Не дозволь, щоб я відділився від нього на завжди.
Ось життя вічне: знати істинного Бога, і Того, кого Він послав, — Ісуса Христа.
Ісус Христос.
Ісус Христос.
Я покинув Його; я втік від Нього, я Його зрікся та розіп’яв.
Не дозволь мені відійти від Нього назавжди.
За Ним можна слідувати безпечно, лише дотримуючись Євангелія.
Самозречення — повне та солодке.
Повне підпорядкування Ісусу Христу та наставнику.
Вічна радість за день вправ на землі.
Не дозволь мені забути ці слова. Амінь.
Паскаль бережно згорнув цей аркуш паперу, вшив за підбивку свого сюртука й носив при собі до кінця життя. Це послання знайшли лише після смерті вченого. На противагу першому — «інтелектуальному» — наверненню, тієї ночі Паскаль пережив навернення серця. Відтоді він майже припинив свою наукову діяльність і займався теологією та апологетикою. Кілька років по тому Паскаль опублікував «Листи до провінціала», що стали відповіддю на проблему моральної казуїстики та здобули неабияку популярність як завдяки влучним аргументам, так завдяки стилеві автора, сповненому вмілого використання гумору та сатири.
Паскаль розпочав інший свій твір із робочою назвою «Захист християнської релігії», однак стан здоров’я вченого погіршувався, і він не зміг його завершити. 18 серпня 1662 р. він прийняв Таїнство Єлеопомазання; наступного ранку Паскаль помер, маючи 39 років. «Нехай Господь не залишить мене!» — такими були останні слова вченого. Його нотатки та чернетки апологетичних праць були зібрані та видані посмертно під назвою «Думки». На книжку чекав приголомшливий успіх. Вона й сьогодні залишається класикою апологетики.
Джерело: CREDO
Фото: youtube
